Чи є законним встановлення штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу?
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
• Давайте розберемося, які існують варіанти дострокового розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу:
1) за згодою сторін (підписання додаткової угоди про розірвання);
2) за зміни істотних обставин, якими сторони керувались при його укладенні (п.п. 16 п. 5.5.1 ПРРЕЕ);
3) за ініціативи споживача (зміна постачальника з повідомленням за 21 день) (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.2.5 ПРРЕЕ);
4) у разі звільнення приміщення споживачем та/або остаточного припинення користування електричною енергією (повідомлення постачальника за 20 робочих днів) (п. п. 16 п. 5.5.5., 4.27 ПРРЕЕ);
5) за ініціативи постачальника (за 20 календарних днів до закінчення дії договору попереджає споживача та ПОН) (п. 3.2.15 ПРРЕЕ);
6) за ініціативи споживача, якщо протягом 14 календарних днів після зміни електропостачальника ним буде ініційована процедура переходу до іншого електропостачальника, в такому випадку застосування штрафних санкцій за передчасне розірвання договору неможливе (п. 6.1.24 ПРРЕЕ).
• Чи може договором встановлюватися штраф за дострокове розірвання?
Так, такі випадки відомі на практиці. Зокрема, це передбачено п. 6.1.3 ПРРЕЕ, п.п.8 п. 3.2.8 ПРРЕЕ та п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Керуючись абз. 5 п. 6.1.3 ПРРЕЕ, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Відповідно до п.п.8 п. 3.2.8 ПРРЕЕ, Публічна комерційна пропозиція (комерційні пропозиції) електропостачальника повинна мати унікальну назву в межах одного електропостачальника та має містити таку інформацію: наявність або відсутність штрафу за дострокове припинення дії договору, розмір штрафу.
Отже, керуючись вищезазначеним, у договорі може бути передбачена санкція за дострокове розірвання, але абз. 5 п. 6.1.3 ПРРЕЕ значно звужує права Споживача, коли зазначає, що дострокове розірвання можливе тільки за 21 день до закінчення строку дії договору.
• Що з цього приводу говорить європейське законодавство?
Закон України «Про ринок електричної енергії» спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії.
Так положеннями Директиви 2009/72/ЄС встановлено наступне.
Частиною п`ятою статті 3 Директиви 2009/72/ЄС передбачено, що держави-члени забезпечують, щоб:
а) у разі, якщо споживач з дотриманням умов контракту захоче змінити постачальника, то зміну було здійснено відповідним оператором або операторами протягом трьох тижнів, і
б) споживачі мали право отримувати усі відповідні дані щодо споживання.
Держави-члени забезпечують, щоб зазначені у пунктах "а" і "б" права надавалися споживачам на недискримінаційній основі у тому, що стосується виплат, зусиль або часу.
Положення пунктів "а" та "е" частини першої Додатку 1 "Заходи щодо захисту прав споживачів" Директиви 2009/72/ЄС встановлюють, що передбачені статтею 3 Директиви 2009/72/ЄС заходи мають на меті гарантувати, щоб споживачі: а) мали право на укладення договору зі своїм постачальником електроенергетичних послуг, в якому, серед іншого, вказуються строк дії договору, умови для поновлення та припинення надання послуг та дії договору, а також зазначення того, чи дозволяється розірвання договору без відшкодування; е) не платили за зміну постачальника.
Таким чином, Директива 2009/72/ЄС передбачає право споживача безкоштовно змінити постачальника за 21 день, при чому договір з постачальником, серед іншого, повинен містити положення про умови припинення дії договору та положення щодо того, чи дозволяється розірвання такого договору без відшкодування.
В той же час, ПРРЕЕ мали засновуватись на принципах встановлених Законом України «Про ринок електричної енергії», однак, як бачимо, положення абз. 5 п. 6.1.3 ПРРЕЕ можуть неоднозначно тлумачитися електроеостачальниками при встановленні штрафних санкцій за розірвання.
• В яких випадках Постачальником може застосовуватися штраф за дострокове розірвання договору Споживачем та чи не суперечить він ч. 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»?
Відповідно до абз. 5 п. 6.1.3 ПРРЕЕ, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Отже, абзац 5 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ імперативно передбачає застосування штрафу до споживача у разі дострокового розірвання ним договору у будь-який інший строк, окрім як за 21 календарний день до закінчення строку дії договору.
А чи може споживач розірвати договір раніше?
За законом Споживач може розірвати договір у випадку зміни постачальника за умови повідомлення попереднього постачальника не менше, ніж за 21 день (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 6.1.3 ПРРЕЕ).
Однак чи може бути застосований штраф до такого Споживача у порядку передбаченому п.6.1.3 ПРРЕЕ?
Вважаємо, що звернення Постачальника до Споживача із вимогою сплатити штраф за дострокове розірвання договору у разі дотримання 21-денного строку повідомлення про таку зміну постачальника є таким, що суперечить ч. 10 ст. 56 та ч. 1 ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Зміна постачальника здійснюється на безоплатній основі. В той же час, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов’язання на споживача, який здійснює право пов’язане із зміною постачальника (ч. 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Отже, штраф – це додаткові витрати, що покладаються на сторону за порушення господарського зобов’язання (ч.1 ст. 225 ГК України).
Відтак, застосування штрафу є наслідком порушення зобов’язання споживачем.
В той же час, зміна постачальника не є порушення зобов’язання Споживачем, а лише реалізацією його права.
Таким чином, Споживач не може бути обмежений у зміні постачальника, якщо таке право призводить до дострокового розірвання і передбачено або тільки законом, або і законом, і договором.
З огляду на вищенаведене, підставою для застосування штрафу може бути порушення Споживачем процедури повідомлення про зміну постачальника (повідомлення менше ніж за 21 день), а не сама зміна постачальника як така, що призводить до достроково розірвання договору.
Чому положення абз.5 п. 6.1.3 ПРРЕЕ, яке постачальники масово дублюють у своїх договорах, встановлює обставиною за якої із споживача не стягується штраф за дострокове розірвання "повідомлення за 21 день до закінчення строку дії договору", ігноруючи при цьому передбачену Законом України «Про ринок електричної енергії» можливість споживача розірвати договір у будь-який час без відповідного штрафу за умови додержання процедури повідомлення постачальника відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії»?
З цього приводу наявна суперечлива практика Верховного суду:
1) Постанова ВС від 16 лютого 2023 року у справі №914/558/21 (Суд відмовив у стягненні штрафу за дострокове розірвання з огляду на положення у договорі, яке передбачало зміну електропостачальника за 21 день).
2) Постанова ВС від 19 серпня 2022 року у справі №926/1297/21 (стягнуто штраф)
«При цьому така санкція (штраф) може бути накладена постачальником на споживача незалежно від того, чи передбачено договором постачання електричної енергії споживачу можливість його дострокового розірвання у зв`язку зі зміною електропостачальника, або ж розірвання договору у зв`язку зі зміною електропостачальника є випадком, не передбаченим умовами договору».
3) Ухвала ВС про відмову у відкритті касаційного провадження від 15 грудня 2021 року у справі №914/486/21 (перша та апеляційна інстанції стягнули штраф, ВС відмовив у відкритті касаційного провадження з огляду на малозначність справи).
4) Постанова ВС від 04 лютого 2020 року у справі №914/545/19 (Суд задовольнив позовні вимоги постачальника та стягнув штраф за дострокове розірвання, однак перша інстанція здійснила поворот виконання).
Тобто Верховний суд по-різному підходить до вирішення питання щодо стягнення штрафу за дострокове розірвання договору споживачем, якщо воно було спричинене зміною постачальника.
Застосування штрафу Постачальником є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на сьогодні формування остаточних правових позицій з питань у подібних правовідносинах не відбулося, частина справ, що розглядається є малозначними, а тому практика судів першої та апеляційної інстанції при вирішенні справ у подібних правовідносинах є різною, не однозначною та призводить до різного правового застосування тих самих правових норм та винесення повністю протилежних за своїм змістом рішень у подібних справах.
З огляду на той факт, що чинним ГПК України не передбачено перегляд малозначних справ у касаційному провадженні, в кожному окремому випадку споживач має доводити важливість розгляду такої справи для єдності судової практики.
Замкнене коло. Питань більше, ніж відповідей. Верховний суд має поставити остаточну крапку у цьому питанні.
Юристка Юридичної фірми "DEVOSO" Аліса Іваницька