Банківська система впродовж 2014-2017 років на національному рівні здійснила відвертий і цинічний грабіж власників поточних рахунків. Все це відбулось всупереч закону і поза розумінням людей.
Сьогодні законодавство України, начебто, чітко регулює питання ліквідації банків. Проте, мало хто задумується наскільки сама процедура ліквідації банку не відповідає основам цивільного, господарського законодавства.
Спробуємо розібратись, чому позбавлення права власності на майно відбувається на вседержавному рівні, і чому існують ризики для бізнесу та осіб втратити свої кошти, що розміщені на банківських рахунках.
В Україні ще від 2012 року діє Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі для зручності називатиму його «Закон»). Метою цього Закону є «захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків».
Законом визначаються основні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі для зручності називатиму його - «Фонд»), який «є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом»
Восьмим розділом Закону передбачено процедуру ліквідації банку. Одним з повноважень Фонду в процедурі ліквідації Банку є безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку прийняття в управління майна (у тому числі коштів) банку, вжиття заходів щодо забезпечення його збереження, формування ліквідаційної маси, виконання функції з управління та продаж майно банку.
Зупинимося на стадії формування ліквідаційної маси банку та забезпечення збереження майна банку. Визначається, що така ліквідаційна маса починає формуватися з дня початку процедури ліквідації банку шляхом інвентаризації та оцінки майна банку Фондом. Визначним в цьому положенні Закону є словосполучення «майно банку». Прошу звернути на це увагу, надалі повернемося до цього питання.
Ліквідаційна маса це те, з чого мають задовольнятися вимоги кредиторів банку. Щодо кредитора банку, то Закон дає чітке розуміння – це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов’язань.
Отже, відповідно да Закону, до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Куди ж діваються грошові кошти, що не є активами банку, але якими банк користується або які зберігає?
Під терміном «будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку» будемо розуміти наступне.
Цивільний кодексом України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тому, слід розуміти, що в ліквідаційну масу може включатися тільки власне майно банку, майно, що належить банку на праві власності. Належність на праві власності визначається як можливість користуватися, володіти та розпоряджатися майном на власний розсуд.
Мова ітиме безпосередньо про гроші (грошові кошти), ті які містяться на банківських рахунках, чи як часто говорять «поточний рахунок».
Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що банківські рахунки – рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Цивільним кодексом України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
З врахуванням положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», Цивільного кодексу України та заборони банку розпоряджатися коштами, які є на банківському рахунку, доходимо висновку, що банк не є власником грошових коштів, що розміщені на банківському рахунку, який відкритий в цьому банку. Відтак, до ліквідаційної маси, сформованої виключно з майна, яке є у банку на праві власності, не можуть включатися кошти, що розміщені на банківських рахунках будь-якої особи в цьому банку.
За Законом майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору. Проте, такої процедури повернення коштів, яких банк не власником в Законі не визначено. Як вже було встановлено, грошові кошти з банківських рахунків не включаються в ліквідаційну масу, а банк в них є виключно користувачем, а не власником. Такі грошові кошти мають бути повернуті власнику відповідно до закону або договору.
І найцікавіше в процедурі ліквідації банку розпочинається з положень Закону, де кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов’язань. Якщо особа, чи то фізична чи то юридична, має бажання повернути свої власні грошові кошти процедура повернення починається з вимоги про таке повернення.
Закон визначає особу, яка хоче повернути кошти, кредитором, незалежно, чи є така особа власником свого ж майна, чи вона відкрила банківський вклад, за яким право власності на грошові кошти переходять до банку.
Закон передбачає, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
Тобто, ліквідаційна маса створюється виключно з майна банку. Грошові кошти осіб, які не належать на праві власності банку не включаються в ліквідаційну масу. Але, задоволення вимог кредиторів відбувається саме з ліквідаційної маси, тобто з майна банку. Таким чином, власники грошових коштів, які розміщені на банківських рахунках банку, що ліквідується отримують обмежену суму, або майже нічого, бо самого майна банку недостатньо.
Питання для роздумів читача: «А куди ж ідуть грошові кошти, що не є активами банку – кошти, що обліковуються на банківських рахунках клієнтів банку, тобто ті, що не можуть бути включені в ліквідаційну масу?»
Богдан Демідонт
Адвокат,
Керуючий партнер DEVOSO law firm